NochniK

Вбивши назву цього посту в всезнаючий мозок пана Гугля, першим же посиланням виповзла сторінка із заголовком «Особливості формування самосвідомості дошкільника». Це безперечно також надзвичайно цікаво, але я казатиму про зовсім іншу «небезпеку».

Багато хлопців, чоловіків стверджують, що в жіночому мозку твориться беззаперечний хаос (ну приблизно такий же, як і в жіночій сумочці).

Кілька днів тому наткнулась на от таку от річ. Як Вам така косметичка? ;)

Якщо зізнатись чесно, то книги потрапляють мені до рук досить таки рідко, а ще рідше затримуються більш як на кілька хвилин. Але от ситуація:

Вже після закінчення навчального року та здачі сесії, в мене почалась практика з електротехніки. Вже на третій день таки всім довелось визнати, що нічого цікавого та нового ми не дізнаємось.  Саме тому до кінця першого тижня всі почали ходити із зарядженими телефонами та навушниками: хтось тихо слухав музику, хтось копіював звідкись черговий статус для Контакту. Загалом, всі маялись дурньою, і тільки один з моїх одногрупників приніс з собою роздруківку книги. Як не важко здогадатись, згідно із заголовком, це була – Коельо «Алхімік». Read the rest of this entry »

Загалом в оголошеннях з такою назвою йдеться про маленьких котиків або собачок з гарнесенькими блискучими очима, в яких, здавалося б, кожен зможе знайти відповідь на всі запитання в світі, але цього разу це дещо інше. Цього разу причиною посту стає відсутність польоту фантазії.

Ну от, хотілося мені зробити якийсь невеликий конкурс або ж розіграш, але за відсутності вище згаданої фантазії, я так і не змогла придумати цікаву (можливо, актуальку) тематику. В зв’язку з цим все набагато спрощується, адже читачам не потрібно видумувати щось огирінальне, аби отримати подарунок.

Read the rest of this entry »

[Вася зумів ввечері додзвонитися до радіоведучого і вони провадять розмову]
— Ось кого із відомих осіб з бородою ви знаєте? — дещо манірно говорить ведучий.
— Санта Клауса, — говорить Вася.
— Ну, ні, — ображається ведучий. — Я вам говорю про реальних осіб. Про тих, хто насправді є.
— А Санта Клауса що — немає?
— Немає, звичайно.
— Да, мужик? — єхидно говорить Вася. — Це ти сам придумав?
— Що придумав? — не розуміє ведучий.
— Про Санта Клауса. Це ж придумати таке треба — Санта Клауса немає.

Read the rest of this entry »

Десь біля місяця тому мені прийшло запрошення на творчий вечір та святкування 50-тої річниці Надії Данилевської.

Данилевська Надія Олександрівна народилася 12 квітня 1960 р. в м. Умань на Черкащині. Закінчила Ніжинський педінститут. Працює вчителем. Авторка поетичних книжок «Пелюстка світу», «Око сопілки», «У вічному продовженні», «Золоті орелі» (у співавторстві), «Вийду, вийду, Іванку»; із джерел української міфології «Клечальний міст», «Ішов Миколай», «Перетик», «Хліб наш насущний», «Ой ти, калито, ой медовая»; авторські пісні «Пісне моя»; упорядник творів Данила Мороза. Лауреат премії «Благовіст».

Довго не знала, чи справді потраплю, адже річниця пані Надії припадала на будній день, але все ж таки вибралась… Read the rest of this entry »

«Це книга про чоловіків і жінок,про звірят і птахів, а також про рослини, вітер, землю, дощ та інші Господні дари. Коротше, тро таке.
Іздрик»

Книга Юрка Іздрика «ТАКЕ» визнана «Книжкою року ББС 2009». Чесно кажучи, саме цим вона привернула мою увагу, і, доречі, привернула таки не дарма.

І не страшно, якщо вона не пройде «на одному диханні», як то кажуть. Це книга-настрій. Я читаю її вже кілька тижнів, шукаю себе під неї…

«ТАКЕ» –  це своєрідна збірка афоризмів. Книга складається з більш як тридцяти невеликих оповідань. Перше із них – «Теорія брехні» – захоплює простотою мовлення та глибиною задуму, відірватись можливо, забути – ніколи.

Якщо візьметесь за цю книгу, раджу спершу відкинути стереотипи далеко і надовго. Нехай щоденні проблеми відійдуть на другий план. Перемкніться у режим «non-stop» для осягнення думок, вільних від кліше. Об’єктивно: така література має спрямування не на масову аудиторію поп-фанатів, і не на штампованих за «Радянськими стандартами» (маю на увазі не вік, а масштаби мислення). Вникайте в те, що читаєте.

Якщо ж ви хочете просто відпочити, тоді це не та книга. «ТАКЕ» – вибух емоцій.

Ражду всім!

«У книзі є все, щоб зацікавити якнайширше коло читачів – напружений сюжет, симпатичні молоді герої, які відчайдушно дурять один одного, старовинні таємниці та інформаційні технології. Події розгортаються на «прихованому факультеті» Університету Сент-Ендрюза – Школи Містифікації. У цій школі юні таланти набувають знань з фальсифікації, міфотворчості та теорії змови, щоб потім успішно застосувати їх на практиці. Єдина підказка для читачів – не слід сприймати буквально все, що діється в цій школі, адже, як стверджує авторка, це лише містифікація, лише гра, яка, щоправда, має всі шанси стати нещадною грою без правил.»

Таку от анотацію має книга Марини Соколян «Кодло», але хотілося б додати кілька слів особистих вражень.

Початок – стандартний Гаррі Поттер. Дивацька школа з не менш дивними предметами: акторська майстерність, маніпулятивна психологія, методи фальсифікації, методи формування громадської думки, містифікація, теорія змови, теорія можливих світів та ін. Вони, здається, розраховані на людей, котрі хочуть стати політиками, або ж шахраями (іноді це одне і те ж).

Увесь процес навчання вростає в життя, правда – вже зовсім не правда, а брехня –  не така уже і брехня… Як виявляється, змусити оточуючих в щось повірити не так і складно, варто лише самому повірити в це.

Книгу раджу прочитати всім. Автор змусить вас прежити усі пригоди разом із героями. Усього 200 сторінок – і Ви переможець!